Картина «Колядники», 1990 р. (полотно, олія, 58х48 см), народного художника із селища Степань, що на Рівненщині, Степана Івановича Чуприни (1915-1998 рр.) відтворює на перший погляд банальний сюжет: група дітей молодшого та середнього шкільного віку підходять до однієї з хат-мазанок, щоб заколядувати.
Причому двоє з групи підійшли до хати раніше, зупинилися і про щось гомонять. У одного з них в руці середніх розмірів різдвяна зірка, яку художник Чуприна зобразив зумисно яскраво-жовтою. Очевидно, таким чином, він хотів звернути увагу глядача на традиції колядників ходити в різдвяний період з цим символом народження Христа. Ще четверо діток поспішають до перших двох. Тільки п’ятий, найближчий до глядача хлопчик, схоже, зупинився. Про це свідчить закинута за його спину рука та випрямлена фігура.
Побіжно глянувши на фігури хлопчиків у неуважного глядача може скластися враження, що персонажі намальовані недбайливо, бо окремі деталі є непропорційно великими відносно розмірів тіл, як, наприклад, шапки, кожухи, зокрема, їхні рукави, а особливо чоботи. Через це картина може і не привернути увагу не надто вдумливого чи знаючого історію життя нашого народу в період після Першої світової війни спостерігача. Але, оскільки це полотно належить до категорії тих, які Степан Іванович малював з пам’яті про своє дитинство, а народився він у 1915 р., у розпал I Світової, то тоді зрозуміло, що подія, зображена на картині відбувалася у 20-ті роки XX ст. Тоді українське населення Полісся знаходилося під владою Польщі, заробітки в ті часи були невеликі, а сім’ї мали багато дітей. Молодші діти доношували одяг та взуття після старших, тому і виглядали вони непривабливо одягнутими. Саме тому більшість хлопчиків – колядників взуті у чоботи з непропорційно великими холявами.
Загалом картина вдало передає контраст між вечірнім зимовим темно-синім небом з голубими та бірюзовими нотками за хатками на обрії, білим з бузиновими та сизими кольорами снігом, що вкрив густим килимом землю, солом’яні дахи, дерева й такого ж кольору димом з коминів та темними постатями колядників.
Народний митець не зобразив місяць на цьому полотні, щоби не відволікати увагу від діючих осіб, але з наявності тіней від деяких колядників, яскраво-освітленої хмаринки у верхньому лівому кутку та доброї видимості вдалину стає зрозуміло, що він є і, до того ж, світить досить яскраво!
Завдяки багатству кольорів, які використані при написанні цієї картини, вона виглядає світлою при яскравому денному світлі та дуже темною в сутінках.
Значну порцію світла картині додає яскраво-жовтий колір, котрий лине з маленьких вікон хатин-мазанок, а веселий настрій забезпечує смішний силует невеликої собаки, котра мчить, бажаючи приєднатися до колядників.
Чим більше дивишся на картину «Колядники», тим більше закохуєшся в неї!
Зараз оригінал картини експонується в Сарненському історико-етнографічному музеї, а копія знаходиться в музеї народного художника С.І. Чуприни в Степанській школі. Картина показує бажання художника зберегти у пам’яті майбутніх поколінь опис славної української традиції Коляди, котра, на жаль, відходить в минуле. На даний момент, масове святкування різдвяних свят в Україні ще можна побачити під час фестивалю «Різдво у Львові», де послухаєте різноманітні колядки та побачите кольорові вертепи і велетенські звізди.
Оригінал полотна онук Степана Чуприни Остап Дітчук подарував Сарненському історико-етнографічному музеєві. Також, він замовив виготовлення копії картини в компанії “Макросвіт” (Київ) і передав її Степанській школі, актова зала якої одночасно є музеєм картин видатного маляра.