Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла (колишній костел єзуїтів) є один з найвеличніших у Львові та надзвичайно популярним для відвідувань туристичними групами під час екскурсій містом. Його історія сягає початку XVII ст, а історія єзуїтського ордену у нашому місці – кінця XVI ст.
Чому єзуїтів погано прийняли в католицькому Львові вкінці XVI ст?
Єзуїтів запросив до Львова архієпископ Суліковський. Однак, прийняли їх погано, бо у місті на той час вже було чимало римо-католицьких сакральних об’єктів та орденів. Так, студенти кафедральної школи кидали каміння в єзуїтську каплицю, яка була при катедрі. І ті змушені були виїхати. Це дуже не сподобалося Папі римському, який написав гнівного листа львівському архієпископу. Той помчав до Риму, до папи та єзуїтського генерала, з проханням повернути отців єзуїтів. Звичайно, що вони повернулися і їх прихистила багата львівська міщанка Софія Ганель. Вона надала їм для тимчасового користування свою кам’яницю на площі Ринок, 5. На будь-якому місці єзуїти спочатку починали будувати школу (колегіум), а вже потім костел. Єзуїти будувалися тільки в містах, на відміну від деяких інших орденів, наприклад, кармелітів.
Єзуїтський колегіум
Єзуїтська колегія була збудована в 1608 р. Цікаво, що рік побудови ніколи не писався на архітектурних об’єктах, тільки рік перебудови. Єзуїтська колегія була школою для всіх християн (римо- та греко-католиків, православних). Основна діяльність єзуїтів — це навчання й освіта. Для утримання колегії 9 сіл біля Львова платили податок. В 1608 р. прийняли 200 учнів, а вже в 1630 р. – 400. Вивчали граматику, поетику, риторику, математику, мови. При колегії був театр і бібліотека. Навчання було безкоштовним. Єзуїти відкрили також бурсу для убогих, друкарню й обсерваторію. Король Ян ІІІ Собеський надав колегіуму статус академії.
Історія побудови костелу єзуїтів
Історія побудови костелу єзуїтів пов’язана, як це не парадоксально, з єврейською громадою Львова та синагогою «Золота Роза». Про цю історію розповідають на оглядовій екскурсії старим Львовом.
Фундатори єзуїтського костелу:
1) євреї, котрі сплатили “моральний” збиток за те, що без дозволу збудували синагогу;
2) шляхтянка Е. Л. Гостемська – Сенявська, яка дала 33 тис. злотих на побудову. Потім заповіла ордену різних речей на 88 тис;
3) гетьман Жолкевський і його дружина Регіна;
4) польська знать та інші жертводавці.
Дзвіницю костелу закінчили аж в 1703 р. В 1710 р. повісили дзвін, потім встановили годинник. Розібрали в 1830 р. Свого часу це була найвища дзвіниця у Львові. На фронтоні сакральної споруди символ ордену — агнець. Скульптура матері божої, з виразними рисами шляхтянки Сенявської. В нішах переднього фасаду – святі ордену та І. Лойола.
Центральна нава храму ширша, ніж в інших костелах. Цей факт, а також той, що амвон знаходиться майже в центрі залу, сприяли тому, що була добра акустика. Інтер’єр споруди спочатку був повністю ренесансно – ман’єричним, потім запросили Ф. і С. Екштайнів, які розписали його в бароковому стилі.
Головний вівтар — з 1744-46 рр. Прикрашений стюковою скульптурою. Вкінці лівого нефу — Матір Божа Розрадниця. В бічному вівтарі — копія образу Марії Сніжної, присланого з Риму. В 1905 р. образ коронували, а коли римо-католицька парафія виїжджала зі Львова в 1946 р., то його забрали з собою. У правому вівтарі — образ св. Костки, одного із покровителів міста.
Розписи храму
Пензлеві братів Екштайнів належать п’ять фресок в головному нефі від вівтаря до входу: “Св. Павло проголошує Євангеліє у храмі”, “Христос віддає св. Петрові ключі”, ”Св. Петро зцілює хворого біля воріт Єрусалиму”, “Апофеоз Св. Ігнатія (Лойоли)”, “Святий Павло — апостол народів”. С. Екштайн виконав також розписи у бокових навах: «Успіння Богородиці» та «Святі покровителі Польщі”. У правій наві — фреска “Панорама Львова під час турецької облоги”. Символ IXS – Isemum Xabemus Socium (товариство І. Христа) — на наріжному будинку на розі площі Ангелів і вул. Шевської. Між костелом і колегією знаходиться каплиця св. Бенедикта. Її фундаторами були С. та М. Дідушицькі. Каплицю не видно ззовні. Багато років там була кришталева труна з мощами св. Бенедикта, однак, невідомо де поділись. Детальний огляд храму та почути опис фресок можливо при замовленні екскурсії «Храми Львова».
Інша цікава інформація про гарнізонну церкву Свв Петра і Павла
Костел належав єзуїтам до 1783 р. Опісля він став парафіяльним, військовим, а в колегії почав працювати військовий трибунал. За радянських часів в сакральній будівлі зробили фондосховище львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника. Там зберігалося від 2 до 4 млн. книг. За Незалежності храм передали військовим, відтак він став називатися гарнізонним.
В підземеллях церкви Свв. Петра і Павла був похований гетьман С. Яблоновський, котрий розбив останній напад татар під стінами Львова в 1695 р. Про це, а також про багато інших цікавих речей ви почуєте на екскурсії підземеллями Львова.