Костел Св. Варфоломія є обов’язковим об’єктом, котрий показують на екскурсіях Дрогобичем. Це є найстаріший храм на території міста і з ним пов’язано чимало загадок та таємниць.
Ця римо-католицька святиня неодноразово зазнавала нападів, зокрема татар та волохів в 1498, 1594, 1624 рр, козаків Б. Хмельницького в 1648 р. Відомо, що козаки Хмеля при штурмі вбили чимало міщан, котрі переховувалися в костелі. Згідно з тогочасною традицією, вони мали б спалити костел, однак, достеменно невідомо чи вони це зробили. Принаймні, всі костели та монастирі довкола Львова, взяті штурмом повсталими та їхніми союзниками – татарами в цей час, були спалені ними. В незадовго перед тим збудованому костелі кармелітів босих біля Львова навіть завалилося склепіння після пожежі, спричиненої козацьким штурмом. Про це вам розкажуть на основних екскурсіях Львовом.
В будь-якому випадку, старовинний храм у Дрогобичі зазнавав значних руйнувань, тому його відбудовували, зокрема в 1511 і 1668 рр. та реставрували, зокрема, в 1881-1882, 1906-1913 рр. Але, незважаючи на численні відбудови та реставрації, ви взагалі не побачите слідів додаткової кладки взамін зруйнованої! Порівняно з іншими середньовічними об’єктами стіни та контрфорси даного храму майже ідеально рівні аж до самого верху, кладка у відносно хорошому стані і жодної серйозної тріщини! Вважати, що стару цеглу не руйнували ворожі штурми, гарматні обстріли, рушничні кулі та пожежі, видається малоймовірним. Якісь невеликі пошкодження торцевих поверхонь окремих цеглин в рахунок не беремо. Все ж таки погодні умови також відіграють свою роль. Тому відкритим залишається питання, як змогли вціліти майже недоторканими стара кладка і стіни, переживши численні лихоліття, війни, перебудови та випробування часом.
Наступною загадкою костелу є його ромбоподібний орнамент на стінах, також із цегли, яка мала темно-коричневу, або темно-червону поливу. Взагалі-то, такий орнамент не є характерним для римсько-католицьких храмів Галичини. Принаймні, на інших середньовічних костелах Львівщини ви не побачите нічого подібного. Геометричні візерунки на стінах є характерними для сакральних, оборонних та громадських будівель Волощини та Молдови, або територій, які колись були під їхньою владою. Наприклад, фігурні малюнки з цегли іншого кольору, ніж основна, є на стінах фортеці в Хотині, побудованої молдовськими господарями та університету в Чернівцях, які певний час були підвладні Румунії. Звідси виникає питання: чому такий цегляний візерунок вмурували в стіну костелу в Дрогобичі, який ніколи не був під Молдовою чи Волощиною та знаходився відносно далеко від їхніх кордонів?
Ще однією таємницею є триптих «Стопа, голова та рука», вмурований високо в стіну костелу, яка розділяє його на наву та вівтарну частину. Цей триптих є настільки незрозумілим, що появляються найнесподіваніші версії! Хтось підкинув ідею, що це залишки якогось поганського божка, які вмурували в стіну, оскільки на тому місці, мовляв, було давньослов’янське капище. Придивившись, бачимо, що хоча ступня і зроблена доволі примітивно, однак чіткі риси повновидого лиця і, особливо, гостроверхий головний убір викликають сумнів. З останньої ж причини ці частини не можуть бути залишками пам’ятника святому Мартину Лятерну, котрий був родом з Дрогобича (ще одна версія). Справа в тому, що Лятерна був єзуїтом і вони носили головні убори зовсім іншого типу.
Найбільш вірогідною є версія дослідника Дрогобича та автора книжок про місто Романа Пастуха. На його думку, «триптих зі стіни костелу Св. Варфоломія символізує мученицьку смерть католицького єпископа Станіслава Щепановського від меча польського короля Болеслава Сміливого, який особисто відрубав йому голову. Король наказав своїм лицарям також розрубати тіло майбутнього святого на куски. Саме через це на триптиху є такі різні частини людського тіла. Справедливість цієї версії підтверджує той факт, що на честь Станіслава Щепановського у Польщі споруджено біля 1000 костелів. Якщо ж ви замовите екскурсію історичним Львовом, то зможете побачити скульптуру Святого в ніші переднього фасаду костелу єзуїтів. І тут, о диво (!), на голові єпископа буде митра, яка за формою схожа на митру на голові з «дрогобицького триптиху». Проте, остаточно дізнатися про таємницю триптиху можливо тільки після віднайдення відповідних документів, а вони, певно, вже давно втрачені…
Черговою головоломкою для дослідників є той факт, що костел мав початково три входи, а це, як і у випадку орнаменту на стіні, не є характерним для римо-католицьких храмів Галичини. Адже, не зважаючи на своє релігійне призначення, будь-який середньовічний храм в ті часи виконував ще й оборонну функцію через часті набіги ворогів. Прорубування кожної додаткової дверної пройми значно послаблювало обороноздатність споруди. Саме тому, більшість готичних костелів та соборів мала лишень один вхід, а тут їх аж три! Цю таємницю також неймовірно важко розгадати. Можемо тільки зробити слабке припущення, що оскільки довкола були фортечні мури, то будівничі від початку були впевнені у їхній неприступності. Як показав подальший розвиток подій, це виявилося помилкою…
Всередині костел також приховує купу таємниць. Зокрема, під час екскурсії по місту Дрогобичу екскурсантам показують ренесансний надгробок Катерини Рамултової, вмурований в стіну нави із середини. Вважається, що вона була дружиною власника місцевих солеварень і більше нічого про неї невідомо. Ми не знаємо чи була вона шляхетського походження, чи може поховали її в храмі за щедрий донат, хто був її чоловік і де ж тоді він похований і т.д.? Можливо, саме тому, що її постать настільки загадкова і зародилася легенда, що вночі в костелі чути чиїсь кроки, незрозумілий шум, а світло ще з вечора може несподівано вмикатися і вимикатися…
Але це далеко не всі таємниці, які приховує костел Св. Бартоломея в Дрогобичі. І дослідникам ще прийдеться затратити чимало часу, щоб розгадати бодай найголовніші з них… Поруч з костелом знаходиться середньовічна вежа – дзвіниця, котра також приховує чимало секретів!