Картина «На Івана Купала в Степані, X ст.» (полотно, олія, 105х58,5 см) написана в 1970 р. народним художником із цього містечка, яке знаходиться в Сарненському районі, Рівненської обл. Степаном Івановичем Чуприною (1915-1998 рр.). Полотно має також інші назви на звороті: «Дівич-вечір на Ів. Купала в Степані (дохристиянські часи)» та «Ніч на Ів. Купайла, X в.».
Ця картина притягує до себе магічними ритуалами древнього слов’янського свята Івана Купала. Жодне інше свято в православ’ї немає стільки ритуалів і традицій його проведення, як Купала. Його магічність підсилена тим, що святкували пізнього вечора та вночі. Основне тло полотна попервах видається настільки темним, майже чорним, що спочатку дивуєшся, навіщо Степан Іванович так його зобразив! Можливо, однак, що картина дещо потемніла за більш, ніж півстоліття. Однак, коли уважно вдивлятися, то око привикає до темного фону та починає розрізняти безліч деталей та цікавих моментів, а об’єкти на картині стають ніби світлішими!
Головною сценою картини можна вважати хоровод дівчат довкола височезного багаття на березі річки Горинь дещо лівіше від центру.
Вогонь і вода – це основні символи свята Івана Купала! Тому й не дивно, що вище центрального вогнища також зліва Степан Іванович зобразив ще одне багаття біля стовпа Купалі, який у дохристиянські часи вважався богом плодів земних. Через ритуальне вогнище перестрибує вершник на коні.
На мілководді Горині також бачимо дівчину, яка нагнулася з віночком, щоб пустити його у плавання за течією річки. Всередині вінка палахкотить вогник від сухої палички, що вплетена у нього. Над водою ця паличка певний час може знаходитися вертикально, оскільки закріплена перпендикулярно до площини вінка! На полотні видно ще багато віночків «з вогниками», запущених дівчатами на річку раніше. Вінок, що прибився до берега, символізує швидке весілля, а той, що потонув, – ще рік самотнього життя.
В нижньому лівому кутку картини бачимо трьох дівчат на плоті, котрі про щось радяться. В руках у двох з них – також віночки, які вони незабаром опустять на воду.
В нижньому правому куті бачимо кількох чоловіків і жінок у невеликому човні з вітрилом, котрі спостерігають за святкуванням на березі та мілководді.
Яскраві оранжево-червоні язики вогнищ, хмари іскор від них та вогники з плаваючих віночків ніби розрізають темні кольори, котрі переважають на картині та освітлюють десятки людських постатей, небосхил, води ріки Горині та, навіть, стрімкі вали Степанського замку. Вони відділені від берега широким ровом, заповненим водою. На території замку видніється князівський палац (Степань був столицею удільного князівства в XI-XIV ст), у вікнах якого горить світло. Під час такого свята ніхто не спить!
Поєднання контрастних кольорів, а також дії учасників святкування надають картині якоїсь таємничості та магічності. Тому уважно глянувши на полотно «На Івана Купала в Степані, X ст.», Ви вже не зможете швидко відвести погляд…
Зараз відбувається процес повернення до традицій предків. Звісно, що святкувати Купала в сучасному урбанізованому суспільстві не так просто, але у Львові, наприклад, проводять щорічні вечори на свято Андрія. А для того, щоб люди змогли відповідним чином розслабитися, спочатку пропонують екскурсії містом.
Оригінал полотна онук Степана Чуприни Остап Дітчук подарував Сарненському історико-етнографічному музеєві. Також, він замовив виготовлення копії картини в компанії “Макросвіт” (Київ) і передав її Степанській школі, актова зала якої одночасно є музеєм картин видатного маляра.