Для кожного львів’янина та багатьох учасників екскурсій містом є добре відомою колишня фортеця на Високій горі. Проте в Середні віки, окрім неї, у Львові був ще один комплекс оборонних споруд – Низький замок. Не складно здогадатись, що таку назву він отримав саме завдяки своєму розміщенню. Ансамбль добре укріплених будівель знаходився в долині річки Полтви, тож і отримав назву «Низького», на противагу Високому, який розміщувався на Замковій горі. До сьогодні, на жаль, жоден з них не зберігся. Свідчення середньовічного існування Нижнього замку знаходимо у низці картин, гравюр, карт, історичних праць та назві вулиці, котра сполучає Театральну та проспект Свободи.
Зараз на місці замку розміщений Національний музей ім. А. Шептицького (з південного боку колишнього укріплення), Національний драмтеатр ім. М. Заньковецької (північна сторона) та знаменитий ринок антикваріату, сувенірів, вишиванок та дешевих картин “Вернісаж” (основна територія).
Середньовічна історія львівського Низького замку
Історія укріплень на куті проспекту Свободи та вул. Л. Українки сягає другої половини XIII ст. Вважається, що він був збудований за наказом князя Лева у 1270 р., відколи і розпочав свою довгу історію. Насамперед це була дерев’яна оборонна споруда. Скоріш за все вона була побудована на дубових палях, забитих у болотистий ґрунт берегів Полтви. З часом Лев Данилович переніс сюди свою резиденцію, оскільки в укріпленнях на Високій горі через постійні вітри та лютий холод жити було неможливо. З часом вже польські королі, після захоплення Львова у 1349 р., збудували кам’яно – цегляні замкові стіни та вежі. Архівні записи свідчать, що будівлі постійно вдосконалювали, розширювали та укріплювали.
Для ще надійнішого захисту на сусідній вулиці Вірменській поселили переважно татар та вірмен. Вони були більш вірними тодішнім польським володарям твердині, ніж автохтонне руське населення, оскільки знаходилися в меншості.
План та функції замку на Полтві
Окрім оборонної палац мав також і адміністративну роль. Зокрема тут була резиденція королівського старости, тюрма для шляхти у Судовій вежі, трибунальський суд, міська канцелярія та архів. Низький замок умовно можна було поділити на дві зони. До першої належали всі адміністративні установи, які з північної та західної сторони прилягали до кам’яного муру міста. Це був, власне, мурований замок: тут знаходились пивниці, палац з парадними покоями та церква Святої Катерини. Замкові і, за сумісництвом, міські укріплення мали три вежі: Кутову, Суддівську та Ювелірів.
З протилежних боків, що знаходилися навпроти міських кварталів, було вибудовано загорожу з дерева. Тут розміщувались ворота, які виходили до монастиря Францисканців. Побачити відтворений макет Низького замку можна в підвалах костелу єзуїтів під час екскурсії підземеллями Львова.
На макетах вище видно, що оборонний комплекс біля Полтви із західного та північного боку оточувала річка, що ускладнювало його захоплення ворогами.
Резиденція польських королів
Низький замок виконував роль резиденції багатьох високопоставлених осіб. У XIV ст., коли ці землі захопила Польща, споруда стала резиденцією короля Казимира III. Тут гостювали князь Владислав Опольський, королева Ядвіга, король Владислав Варненьчик. Але варто сказати, що ніхто з них тут не затримувався надовго. Будівля розміщувалась зовсім близько до річки Полтви і, як наслідок, у палацових покоях постійно відчувалися сильний сморід, сирість та холод. Всі короновані особи, перебуваючи у Львові, селилися на площі Ринок, головно, в палаці архієпископів. Цей факт дуже веселить туристів, тому екскурсоводи його часто розповідають на пішій екскурсії старим містом.
Пожежі та штурми Низького замку
У ті часи пожежі часто знищували села та цілі міста. Не обійшли трагедії і Низький замок. Протягом свого існування він пережив не одну пожежу в XIV-XVI ст, якою було знищено вщент дерев’яні конструкції його споруд. Тож у 1564 р. завдяки зусиллям старости Петра Баржі палац починають відбудовувати вже з каменю. Після нього справу продовжив дворянин Андрій Овадовський, а завершив роботу Микола Гербурт.
Палац потерпав також і від війн. У 1704 р., коли шведські війська захопили місто, найбільше зі всіх будівель розграбували саме Низький замок. Втрачено було навіть архівні документи, які шведські кавалеристи використовували як підстилку для коней. Будівля поступово занепадала, цьому відчутно сприяла близькість до річки. Ґрунт під спорудою був дуже вологий та руйнував стіни фортеці. Споруда була в такому жахливому стані, що в’язням для втечі навіть не потрібно було докладати зусиль, стіну буквально розбирали по камінчиках. Трішки реставрували палац з нагоди весілля Марії Софії, проте суттєвого значення це вже не мало.
Ліквідація Низького замку
Австрійці планували використати замкові палати для розміщення канцелярії губернських чиновників, але у зв’язку з їхнім поганим станом проект відмінили. Зрештою його передали міському управлінню, після чого замок розібрали, а на його місці з’явилась площа Каструм. Цеглу зі споруди вдалось продати Станіславу Скарбеку, який згодом побудував теперішній театр імені Марії Заньковецької, готелі, ресторани, крамниці. На цьому історія Низького замку завершується та переноситься з вулиць міста Лева у історичні хроніки, картини, макети міста та гравюри.