Відгук про сучасну оперу «Тіні забутих предків» у Львівському оперному театрі.

Багато гостей міста Львова після екскурсій містом бажають потрапити в міський Оперний театр. Останнім часом шаленої популярності набула опера «Тіні забутих предків» Івана Небесного за однойменною повістю М. Коцюбинського. Дана опера у постановці Артема Шошина є, безумовно, непересічною подією! Оскільки музика в ній базується на гуцульських мотивах, які, звісно, створювалися не під оперні виступи, то, відповідно, їхнє використання робить постановку набагато складнішою до виконання танцюристами театру, особливо, особливо тими, хто виконував ролі головних героїв: Івана, Марічки, Палагни та Юрія – Чугайстра. Тим не менше, вони з цим блискуче справилися! В опері головні виконавці використовували складні силові та гімнастичні трюки, як сольні, так і парні, причому, доволі ризиковані для здоров’я і, навіть, життя! Так, Палагна, сівши на плечі Івану, який перебуває в стоячому положенні, згинає ліву ногу в коліні таким чином, що литка розміщується на грудях хлопця, а пальці торкаються правої ноги, що звисає вниз, вздовж його торсу. Така поза вже є доволі небезпечною, адже дуже легко можна втратити рівновагу! Більше того, Палагна в цьому положенні намагається руками обійняти голову коханого, а він різкими рухами рук відбиває її долоні! Це ще більше порушує рівновагу, але учасники діють швидко, невимушено і впевнено, а все проходить надзвичайно природньо!
Таких нетипових для класичного балету рухів та силових і гімнастичних композицій в даній опері зустрічається чимало, але сприймаються вони надзвичайно гарно!
Неймовірно високі оцінки заслуговують також способи передачі танцюристами природних явищ та стихій! Так, розведення вогню ватагом на полонині зображує балерина за рахунок ексцентричних та темпераментних рухів, які підсилюються чималою кількістю яскраво-оранжевих стрічок, що тріпотять на її тілі та створюють враження язиків полум’я під час танцю.
Цікавими є також різні способи передачі хвиль та швидкої течії ріки Черемош. Тіла танцюристів звивалися в’юном то хвилеподібно, зображуючи хвилі, то концентрично чи врізнобіч, показуючи водовороти гірської течії. Марічка то виринала над хвилями, то губилася у водному вирі, «пірнаючи» вниз. Коли вона перестала рухатися, тобто «втопилася», то актори, лігши на підлогу та здійснюючи повороти тілом, швидко перемістили тіло «утоплениці» до «берегу». Мало того, вони зробили це і в зворотному напрямку, а потім знову до «берега» і так кілька разів! В такому разі сцена, що символізує викидання тіла на берег, виглядала більш правдоподібною.
Але є й мінус у постановці! Так, вже майже під кінець виступу Іван вистрибує на Марічку (!) і вона змушена його утримувати з останніх сил та з шаленим навантаженням на хребет! Це однозначно прорахунок постановки, адже танцюристи-мужчини важчі на 25-50% від танцюристок!
Проте загалом опера сприймається надзвичайно позитивно та викликає бурхливі емоції! Потрапити на «Тіні забутих предків» можна також, замовивши індивідуальну екскурсію Оперним театром, тоді потрібно оплачувати лише один вхідний квиток на оперу!