Якось ми з сім’єю загорілися бажанням відвідати, як нам тоді здавалося, «легендарні» лавандові «Казкові поля» біля с. Стрілки. Багато наших знайомих їздили туди і були задоволеними. Як доказ, показували численні фотографії та селфі на фоні ніжно-фіолетових полів та голубого неба, розділених вузькою смужкою зелені вдалині. Щоправда, у багатьох наших друзів луги не виглядали такими ніжно-бузковими, проте у нас не виникало ніяких підозр. Думалося, що вони взяли поганий ракурс, або камеру погано налаштували, або зарано поїхали, бо масового цвітіння ще не відбулося. Зате ми в душі надіялися, що зі своєї подорожі привеземо найкращі враження та фотографії!
Був кінець червня, коли лаванда на Львівщині, судячи з інформації з нету, мала би починати цвітіння. Однак, ми вирішили зачекати ще кілька днів, щоб приїхати на повністю розквітлі поля цієї загадкової рослини. Десь на початку липня (на жаль, зараз не згадаю, коли точно) вирішили їхати. Задля страховки все ж подзвонили у квиткові каси фермерського господарства «Казкові поля», що знаходиться за Бібркою. Це відносно близько до Львова та й вибору такого тоді дуже не було. По телефону нам відповіли, що лаванда перебуває майже на піку свого цвітіння. Забігаючи наперед, скажу, що це виявилося, м’яко кажучи, не зовсім так. Оскільки в той день була чудова погода і голубе – голубе ранкове небо без жодної хмаринки, що є рідкістю для Львівщини, то вирішено було «ловити момент».
Ми швидко зібралися, заправилися паливом і розбитими дорогами сяк – так добралися до місця призначення. Під’їжджаючи до кас фермерського господарства, бачили поля з гарними зеленими насадженнями якоїсь рослини. Світло – фіолетових полів не було видно, хоча була можливість прогледіти далеко вдалину. Подумали, що квітучі лавандові плантації розташовувалися з іншого боку. Зате побачили інше невелике насадження квітів.
Припаркувалися, підійшли до кас і ще раз запитали чи лаванда цвіте. Отримавши ствердну відповідь, купили квитки, які коштували тоді дуже недешево. Ціну не називаю, бо в умовах сучасних темпів інфляції дана ціна через рік вже не буде виглядати високою, а ще через рік – здаватиметься смішною. Тому не хочу, щоб у читача сформувалася думка, що я, буцімто, перебільшую…
На касі нам також запропонували приєднатися до групи, щоб послухати розповідь екскурсовода про лаванду, її вирощування, цвітіння, корисні властивості, використання в практиці, а також про інші екзотичні рослини, які там вирощують. Ну хто ж від такої пропозиції відмовиться, тим більше, що це входило у вартість квитка! Оскільки попередня група пішла на екскурсію буквально 5 хв перед нашим прибуттям, а екскурсовод у них тільки один, то нам прийшлося чекати довгу годину, поки почнеться наступна прогулянка з гідом. Був обідній час, набігли хмаринки, однак, з кожною хвилиною ставало все гарячіше. Добре, що на території є кіоски, де ми купили водичку та колу.
Нарешті ми діждалися нашої екскурсії! Екскурсовод спочатку нам здався приємним (нижче дізнаєтеся, чому ні) молодим чоловіком в окулярах з лісотехнічною освітою. Можливо, навіть, це був один із засновників господарства. Проте, в подальшому нас чекали тільки розчарування…
По-перше, він нас відразу повів не на лавандові поля, а до різноманітних екзотичних рослин, яких, як виявилося, тут вирощують також чимало!
Деякі деревця ростуть в гігантських вазонах, інші рослини, зокрема, в’юнкі деревні та трав’янисті – на спеціальних шпалерах, сітках, натягнутих дротах тощо. Ми спочатку вважали, що так робиться, щоб у туристів «розігріти апетит» перед показом лаванди. Однак, коли пройшло 20 хвилин, а екскурсовод у кепці та й, до того ж, ховаючись в тіні того чи іншого деревця, не припиняв свою розповідь ні на мить, ми почали підозрювати щось не те… Так, говорить він цікаво, але аж забагато! Все одно, з тієї всієї інформації запам’яталося… майже нічого. Його розповіді та переходи від місця до місця тривали приблизно годину. І весь час ми перебували під пекучим сонцем! Ми обливалися потом і хотіли, – ні, просто мріяли, щоб нам, нарешті, показали те знамените лавандове море, де ми б зробили пару чудових, найкращих у світі фотографій і відтак втекли від виснажливого пекла!
По-друге, пан екскурсовод весь час говорив неголосно і, до того ж, його слова вітер постійно відносив кудись убік. Гіда не цікавило чи його чують туристи позаду, а про таку річ, як мікрофон, який просто мусить бути у професіонала своєї справи, він, схоже і не чув. «Не було, та й не було, подумаєш: і так зійде!» Звичайно, це мій сарказм, породжений спекою та пофігістичним відношенням компанії до людей, які підтримують її бізнес…
По-третє, і це найголовніше: коли, нарешті, підійшли до лавандових насаджень, то виявилося, що вони не перебували ні на піку цвітіння, ні навіть не розквітли наполовину! Лаванда лишень нещодавно почала цвісти, тобто розпустилися квітки на самому низу стебла. Однак, це НЕ створює того романтичного світло-бузкового забарвлення, яке побачите на обкладинках журналів чи рекламі парфумів. Але в касі нас запевнили в протилежному! Насправді ж, поля виявилися зеленими із ледь вловимим лавандовим відтінком, що було справжнім шоком для нас! Оцініть самі на фото внизу.
Але і це ще не все. Коли я задав обережне питання до пана гіда: «А коли ж наступає пік цвітіння лаванди?», то він різко відповів: «Не задавайте дурних питань, пік цвітіння вже наступив». Так і відповів! Коли я почав заперечувати, він почав мені доводити, що пік цвітіння триває від моменту розпускання перших квіточок (тих, котрі знизу, пам’ятаєте?) і до моменту осипання більшої половини квіток. Про те, що я біолог за освітою і мене не здуриш, і що їхній персонал вводить в оману туристів мені, після тієї затяжної екскурсії, говорити вже не хотілося. Як і повертатися туди ще раз…
Проте моя дружина на другий рік все ж таки поїхала туди, але для цього передзвонила в одну з туристичних компаній Львова (Топ – Тур) і описала ситуацію, яка з нами трапилася попереднього літа. Вони підібрали для неї дати туру на «Казкові поля», коли туди дійсно можна приїхати, не розчарувавшись. Ця поїздка залишила в неї дійсно приємні враження, але то є тема для іншої розповіді…