Напевно, усі, хто хоч раз мав можливість побувати у Львові, могли чути чи навіть бачити місцевий єзуїтський костел – барокову святиню та найбільший за місткістю храм міста. Скажу одразу, що завітавши сюди можна відчути різні емоції, проте байдужим залишитись важко. Тому, хочу неодмінно поділитися і своїми враженнями від відвідин цього загадкового місця.
Славиться воно своїми таємничими та надзвичайно цікавими підземеллями гарнізонного храму, які в наш час перетворилися в повноцінний туристичний об’єкт. Складаються вони з 3-х рівнів: перший займають костельні підвали та цокольне приміщення при вході з вікнами нагорі, а два інші (нижні) – рештки княжих мурів XIII-XIV ст. Однак, певна підземна частина все ж таки залишається засипаною землею та досі незвіданою для археологів.
При вході в підземний світ єзуїтів можна побачити два кільця, прикріплених до кам’яної стіни. Їх наявність розбурхувала уми туристів та наукових співробітників, тому що довгий час ніхто не міг сказати їх призначення. Це, у свою чергу, спричинило появу однієї з легенд підземель Львова.
На першому рівні, який відповідає цокольному поверху, на стелі помічаємо частини фресок (XVIII ст.), а відійшовши трохи дальше – ще пару знайдених експонатів, зокрема, старовинні хрест та флюгер, які раніше височіли на куполі храму. Та посеред усього побаченого, найбільше захоплює відвідувачів – древній саркофаг із алебастру, в якому згідно задуму мав би бути похованим єпископ Вижицький. Проте, достовірно підтвердити це не можливо, оскільки на ньому вказано лише дату народження священослужителя, в той час, як точна дата поховання відсутня. Це, а також факт злому саркофагу, що призвів до виламання його стінки, породили одну із псевдо-легенд підземель гарнізонного храму. Насправді ж, Вижицький не був там похований з тієї простої причини, що помер дорогою з Риму до Львова. В ті часи (кін. XVIII ст.) ніхто не віз тіло померлого додому, а ховали там, де завершився його життєвий шлях.
Спустившись сюди, варто звернути свою увагу й на дверний замок при вході. Датований він XVIII ст., через що є припущення, що саме він може бути найстарішим серед собі подібних, діючих до нашого часу. Далі можна угледіти й старовинні оборонні мури (XIV ст.), точніше те, що від них залишилось.
Цікавими для відвідувачів є також три панорамні зображення міста Лева XIII, XV і XVIII ст. З їх допомогою можна з легкістю поринути у минуле та побачити багато тодішніх споруд, які на жаль не збереглися до наших часів. Слід сказати, що над створенням даних панорам трудилися Ігор та Любов Качори.
Відомо, що в 1997 році, коли проводились розкопки, дослідниками було знайдено близько 10-ти поховань, які свідчать про те, що тут знаходились усипальні крипти, де хоронили найповажніших членів ордену єзуїтів. Окрім цього було знайдено і безліч древніх речей: різноманітних медальйончиків, декоративних оздоблень, бронзових бляшок, частин монашого взуття та одягу. Таким чином, серед різних підземель Львова єзуїтські посідають помітне місце!
В наш же час дослідження даного підземелля активно тривають. Археологи працюють у пошуках нових потаємних ходів, збільшують територію підземного «міста» та дають нам можливість якомога краще пізнати та побільше дізнатись таємниць старовинного Львова.
Бажаючим потрапити в підвали костелу єзуїтів небхідно спочатку записатися на екскурсію “Львівські підземелля“.